| доволочи́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (волочучи, доставляти когось, щось куди-небудь) | ||
| Інфінітив | доволочи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | доволочі́мо, доволочі́м | |
| 2 особа | доволочи́ | доволочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | доволочу́ | доволо́чимо, доволо́чим |
| 2 особа | доволо́чиш | доволо́чите |
| 3 особа | доволо́чить | доволо́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | доволочи́в | доволочи́ли |
| жін.р. | доволочи́ла | |
| сер.р. | доволочи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| доволо́чений | ||
| Безособова форма | ||
| доволо́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| доволочи́вши | ||