| дові́дуватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | дові́дуватися, дові́дуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | дові́дуймося, дові́дуймось | |
| 2 особа | дові́дуйся, дові́дуйсь | дові́дуйтеся, дові́дуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дові́дуватимуся, дові́дуватимусь | дові́дуватимемося, дові́дуватимемось, дові́дуватимемся |
| 2 особа | дові́дуватимешся | дові́дуватиметеся, дові́дуватиметесь |
| 3 особа | дові́дуватиметься | дові́дуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дові́дуюся, дові́дуюсь | дові́дуємося, дові́дуємось, дові́дуємся |
| 2 особа | дові́дуєшся | дові́дуєтеся, дові́дуєтесь |
| 3 особа | дові́дується | дові́дуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| дові́дуючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | дові́дувався, дові́дувавсь | дові́дувалися, дові́дувались |
| жін. р. | дові́дувалася, дові́дувалась | |
| сер. р. | дові́дувалося, дові́дувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| дові́дувавшись | ||