| | |
| догви́нчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | догви́нчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | догви́нчуймо |
| 2 особа | догви́нчуй | догви́нчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | догви́нчуватиму | догви́нчуватимемо, догви́нчуватимем |
| 2 особа | догви́нчуватимеш | догви́нчуватимете |
| 3 особа | догви́нчуватиме | догви́нчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | догви́нчую | догви́нчуємо, догви́нчуєм |
| 2 особа | догви́нчуєш | догви́нчуєте |
| 3 особа | догви́нчує | догви́нчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| догви́нчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | догви́нчував | догви́нчували |
| жін. р. | догви́нчувала |
| сер. р. | догви́нчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| догви́нчуваний |
| Безособова форма |
| догви́нчувано |
| Дієприслівник |
| догви́нчувавши |
