| | |
| догово́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | догово́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | догово́рюймо |
| 2 особа | догово́рюй | догово́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | догово́рюватиму | догово́рюватимемо, догово́рюватимем |
| 2 особа | догово́рюватимеш | догово́рюватимете |
| 3 особа | догово́рюватиме | догово́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | догово́рюю | догово́рюємо, догово́рюєм |
| 2 особа | догово́рюєш | догово́рюєте |
| 3 особа | догово́рює | догово́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| догово́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | догово́рював | догово́рювали |
| жін. р. | догово́рювала |
| сер. р. | догово́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| догово́рювавши |
