| | |
| дого́ювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дого́ювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дого́юймо |
| 2 особа | дого́юй | дого́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дого́юватиму | дого́юватимемо, дого́юватимем |
| 2 особа | дого́юватимеш | дого́юватимете |
| 3 особа | дого́юватиме | дого́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дого́юю | дого́юємо, дого́юєм |
| 2 особа | дого́юєш | дого́юєте |
| 3 особа | дого́ює | дого́юють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дого́юючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дого́ював | дого́ювали |
| жін. р. | дого́ювала |
| сер. р. | дого́ювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| дого́юваний |
| Безособова форма |
| дого́ювано |
| Дієприслівник |
| дого́ювавши |
