| | |
| доко́пчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | доко́пчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | доко́пчуймо |
| 2 особа | доко́пчуй | доко́пчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | доко́пчуватиму | доко́пчуватимемо, доко́пчуватимем |
| 2 особа | доко́пчуватимеш | доко́пчуватимете |
| 3 особа | доко́пчуватиме | доко́пчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | доко́пчую | доко́пчуємо, доко́пчуєм |
| 2 особа | доко́пчуєш | доко́пчуєте |
| 3 особа | доко́пчує | доко́пчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| доко́пчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | доко́пчував | доко́пчували |
| жін. р. | доко́пчувала |
| сер. р. | доко́пчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| доко́пчувавши |
