| докінчи́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | докінчи́тися, докінчи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | докінчи́ться | докінча́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | докінчи́вся, докінчи́всь | докінчи́лися, докінчи́лись |
| жін.р. | докінчи́лася, докінчи́лась | |
| сер.р. | докінчи́лося, докінчи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| докінчи́вшись | ||