| | |
| досві́дчитися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | досві́дчитися, досві́дчитись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | досві́дчмося, досві́дчмось, досві́дчімося, досві́дчімось, досві́дчімся |
| 2 особа | досві́дчся, досві́дчися, досві́дчись | досві́дчтеся, досві́дчтесь, досві́дчіться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | досві́дчуся, досві́дчусь | досві́дчимося, досві́дчимось, досві́дчимся |
| 2 особа | досві́дчишся | досві́дчитеся, досві́дчитесь |
| 3 особа | досві́дчиться | досві́дчаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | досві́дчився, досві́дчивсь | досві́дчилися, досві́дчились |
| жін.р. | досві́дчилася, досві́дчилась |
| сер.р. | досві́дчилося, досві́дчилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| досві́дчившись |
| | |
| [діал.] | | |
