| досві́дчити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | досві́дчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | досві́дчмо | |
| 2 особа | досві́дч | досві́дчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | досві́дчу | досві́дчимо, досві́дчим |
| 2 особа | досві́дчиш | досві́дчите |
| 3 особа | досві́дчить | досві́дчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | досві́дчив | досві́дчили |
| жін.р. | досві́дчила | |
| сер.р. | досві́дчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| досві́дчений | ||
| Безособова форма | ||
| досві́дчено | ||
| Дієприслівник | ||
| досві́дчивши | ||