| | |
| досві́дчуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | досві́дчуватися, досві́дчуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | досві́дчуймося, досві́дчуймось |
| 2 особа | досві́дчуйся, досві́дчуйсь | досві́дчуйтеся, досві́дчуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | досві́дчуватимуся, досві́дчуватимусь | досві́дчуватимемося, досві́дчуватимемось, досві́дчуватимемся |
| 2 особа | досві́дчуватимешся | досві́дчуватиметеся, досві́дчуватиметесь |
| 3 особа | досві́дчуватиметься | досві́дчуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | досві́дчуюся, досві́дчуюсь | досві́дчуємося, досві́дчуємось, досві́дчуємся |
| 2 особа | досві́дчуєшся | досві́дчуєтеся, досві́дчуєтесь |
| 3 особа | досві́дчується | досві́дчуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| досві́дчуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | досві́дчувався, досві́дчувавсь | досві́дчувалися, досві́дчувались |
| жін. р. | досві́дчувалася, досві́дчувалась |
| сер. р. | досві́дчувалося, досві́дчувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| досві́дчувавшись |
