| доспі́лий1 – дієприкметник | ||||
| (від: доспіти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | доспі́лий | доспі́ла | доспі́ле | доспі́лі |
| родовий | доспі́лого | доспі́лої | доспі́лого | доспі́лих |
| давальний | доспі́лому | доспі́лій | доспі́лому | доспі́лим |
| знахідний | доспі́лий, доспі́лого | доспі́лу | доспі́ле | доспі́лі, доспі́лих |
| орудний | доспі́лим | доспі́лою | доспі́лим | доспі́лими |
| місцевий | на/у доспі́лому, доспі́лім | на/у доспі́лій | на/у доспі́лому, доспі́лім | на/у доспі́лих |