| дото́чувати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (подовжувати предмет; говорити чи писати на додаток до чогось) | ||
| Інфінітив | дото́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | дото́чуймо | |
| 2 особа | дото́чуй | дото́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дото́чуватиму | дото́чуватимемо, дото́чуватимем |
| 2 особа | дото́чуватимеш | дото́чуватимете |
| 3 особа | дото́чуватиме | дото́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дото́чую | дото́чуємо, дото́чуєм |
| 2 особа | дото́чуєш | дото́чуєте |
| 3 особа | дото́чує | дото́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| дото́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | дото́чував | дото́чували |
| жін. р. | дото́чувала | |
| сер. р. | дото́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| дото́чуваний | ||
| Безособова форма | ||
| дото́чувано | ||
| Дієприслівник | ||
| дото́чувавши | ||