| | |
| дотуля́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дотуля́тися, дотуля́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дотуля́ймося, дотуля́ймось |
| 2 особа | дотуля́йся, дотуля́йсь | дотуля́йтеся, дотуля́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дотуля́тимуся, дотуля́тимусь | дотуля́тимемося, дотуля́тимемось, дотуля́тимемся |
| 2 особа | дотуля́тимешся | дотуля́тиметеся, дотуля́тиметесь |
| 3 особа | дотуля́тиметься | дотуля́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дотуля́юся, дотуля́юсь | дотуля́ємося, дотуля́ємось, дотуля́ємся |
| 2 особа | дотуля́єшся | дотуля́єтеся, дотуля́єтесь |
| 3 особа | дотуля́ється | дотуля́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дотуля́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дотуля́вся, дотуля́всь | дотуля́лися, дотуля́лись |
| жін. р. | дотуля́лася, дотуля́лась |
| сер. р. | дотуля́лося, дотуля́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дотуля́вшись |
| | |
| [діал.] | | |
