| | |
| дохи́тувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дохи́тувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дохи́туймо |
| 2 особа | дохи́туй | дохи́туйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дохи́туватиму | дохи́туватимемо, дохи́туватимем |
| 2 особа | дохи́туватимеш | дохи́туватимете |
| 3 особа | дохи́туватиме | дохи́туватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дохи́тую | дохи́туємо, дохи́туєм |
| 2 особа | дохи́туєш | дохи́туєте |
| 3 особа | дохи́тує | дохи́тують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дохи́туючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дохи́тував | дохи́тували |
| жін. р. | дохи́тувала |
| сер. р. | дохи́тувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дохи́тувавши |
| | |
| [розм.] | | |
