| ду́бчик – іменник чоловічого роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | ду́бчик | ду́бчики |
| родовий | ду́бчика | ду́бчиків |
| давальний | ду́бчику, ду́бчикові | ду́бчикам |
| знахідний | ду́бчик | ду́бчики |
| орудний | ду́бчиком | ду́бчиками |
| місцевий | на/у ду́бчику | на/у ду́бчиках |
| кличний | ду́бчику* | ду́бчики* |
| [розм.] |