дурні́сінький – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | дурні́сінький | дурні́сінька | дурні́сіньке | дурні́сінькі |
родовий | дурні́сінького | дурні́сінької | дурні́сінького | дурні́сіньких |
давальний | дурні́сінькому | дурні́сінькій | дурні́сінькому | дурні́сіньким |
знахідний | дурні́сінький, дурні́сінького | дурні́сіньку | дурні́сіньке | дурні́сінькі, дурні́сіньких |
орудний | дурні́сіньким | дурні́сінькою | дурні́сіньким | дурні́сінькими |
місцевий | на/у дурні́сінькому, дурні́сінькім | на/у дурні́сінькій | на/у дурні́сінькому, дурні́сінькім | на/у дурні́сіньких |