| | |
| дідува́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дідува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | діду́ймо |
| 2 особа | діду́й | діду́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дідува́тиму | дідува́тимемо, дідува́тимем |
| 2 особа | дідува́тимеш | дідува́тимете |
| 3 особа | дідува́тиме | дідува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | діду́ю | діду́ємо, діду́єм |
| 2 особа | діду́єш | діду́єте |
| 3 особа | діду́є | діду́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| діду́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дідува́в | дідува́ли |
| жін. р. | дідува́ла |
| сер. р. | дідува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дідува́вши |
| | |
| [розм.] | | |
