>
| Е́ммин – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | Е́ммин | Е́ммина | Е́ммине | Е́ммині |
| родовий | Е́мминого | Е́мминої | Е́мминого | Е́мминих |
| давальний | Е́мминому | Е́мминій | Е́мминому | Е́мминим |
| знахідний | Е́ммин, Е́мминого | Е́ммину | Е́ммине | Е́ммині, Е́мминих |
| орудний | Е́мминим | Е́мминою | Е́мминим | Е́мминими |
| місцевий | на/в Е́мминому, Е́мминім | на/в Е́мминій | на/в Е́мминому, Е́мминім | на/в Е́мминих |