>
| емітівни́й – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | емітівни́й | емітівна́ | емітівне́ | емітівні́ |
| родовий | емітівно́го | емітівно́ї | емітівно́го | емітівни́х |
| давальний | емітівно́му | емітівні́й | емітівно́му | емітівни́м |
| знахідний | емітівни́й, емітівно́го | емітівну́ | емітівне́ | емітівні́, емітівни́х |
| орудний | емітівни́м | емітівно́ю | емітівни́м | емітівни́ми |
| місцевий | на/в емітівно́му, емітівні́м | на/в емітівні́й | на/в емітівно́му, емітівні́м | на/в емітівни́х |