>
| епентети́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | епентети́чний | епентети́чна | епентети́чне | епентети́чні |
| родовий | епентети́чного | епентети́чної | епентети́чного | епентети́чних |
| давальний | епентети́чному | епентети́чній | епентети́чному | епентети́чним |
| знахідний | епентети́чний | епентети́чну | епентети́чне | епентети́чні |
| орудний | епентети́чним | епентети́чною | епентети́чним | епентети́чними |
| місцевий | на/в епентети́чному, епентети́чнім | на/в епентети́чній | на/в епентети́чному, епентети́чнім | на/в епентети́чних |