>
| епо́німний – прикметник | ||||
| (від: епо”нім) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | епо́німний | епо́німна | епо́німне | епо́німні |
| родовий | епо́німного | епо́німної | епо́німного | епо́німних |
| давальний | епо́німному | епо́німній | епо́німному | епо́німним |
| знахідний | епо́німний | епо́німну | епо́німне | епо́німні |
| орудний | епо́німним | епо́німною | епо́німним | епо́німними |
| місцевий | на/в епо́німному, епо́німнім | на/в епо́німній | на/в епо́німному, епо́німнім | на/в епо́німних |