>
| епіграмати́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | епіграмати́чний | епіграмати́чна | епіграмати́чне | епіграмати́чні |
| родовий | епіграмати́чного | епіграмати́чної | епіграмати́чного | епіграмати́чних |
| давальний | епіграмати́чному | епіграмати́чній | епіграмати́чному | епіграмати́чним |
| знахідний | епіграмати́чний, епіграмати́чного | епіграмати́чну | епіграмати́чне | епіграмати́чні, епіграмати́чних |
| орудний | епіграмати́чним | епіграмати́чною | епіграмати́чним | епіграмати́чними |
| місцевий | на/в епіграмати́чному, епіграмати́чнім | на/в епіграмати́чній | на/в епіграмати́чному, епіграмати́чнім | на/в епіграмати́чних |