>
| епікрити́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | епікрити́чний | епікрити́чна | епікрити́чне | епікрити́чні |
| родовий | епікрити́чного | епікрити́чної | епікрити́чного | епікрити́чних |
| давальний | епікрити́чному | епікрити́чній | епікрити́чному | епікрити́чним |
| знахідний | епікрити́чний | епікрити́чну | епікрити́чне | епікрити́чні |
| орудний | епікрити́чним | епікрити́чною | епікрити́чним | епікрити́чними |
| місцевий | на/в епікрити́чному, епікрити́чнім | на/в епікрити́чній | на/в епікрити́чному, епікрити́чнім | на/в епікрити́чних |