>
| Е́рин – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | Е́рин | Е́рина | Е́рине | Е́рині |
| родовий | Е́риного | Е́риної | Е́риного | Е́риних |
| давальний | Е́риному | Е́риній | Е́риному | Е́риним |
| знахідний | Е́рин, Е́риного | Е́рину | Е́рине | Е́рині, Е́риних |
| орудний | Е́риним | Е́риною | Е́риним | Е́риними |
| місцевий | на/в Е́риному, Е́ринім | на/в Е́риній | на/в Е́риному, Е́ринім | на/в Е́риних |