>
| етнонімі́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | етнонімі́чний | етнонімі́чна | етнонімі́чне | етнонімі́чні |
| родовий | етнонімі́чного | етнонімі́чної | етнонімі́чного | етнонімі́чних |
| давальний | етнонімі́чному | етнонімі́чній | етнонімі́чному | етнонімі́чним |
| знахідний | етнонімі́чний, етнонімі́чного | етнонімі́чну | етнонімі́чне | етнонімі́чні, етнонімі́чних |
| орудний | етнонімі́чним | етнонімі́чною | етнонімі́чним | етнонімі́чними |
| місцевий | на/в етнонімі́чному, етнонімі́чнім | на/в етнонімі́чній | на/в етнонімі́чному, етнонімі́чнім | на/в етнонімі́чних |