| жебру́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | жебру́чий | жебру́ча | жебру́че | жебру́чі |
| родовий | жебру́чого | жебру́чої | жебру́чого | жебру́чих |
| давальний | жебру́чому | жебру́чій | жебру́чому | жебру́чим |
| знахідний | жебру́чий, жебру́чого | жебру́чу | жебру́че | жебру́чі, жебру́чих |
| орудний | жебру́чим | жебру́чою | жебру́чим | жебру́чими |
| місцевий | на/у жебру́чому, жебру́чім | на/у жебру́чій | на/у жебру́чому, жебру́чім | на/у жебру́чих |