| заворкота́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | заворкота́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | заворкочі́мо, заворкочі́м | |
| 2 особа | заворкочи́ | заворкочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заворкочу́ | заворко́чемо, заворко́чем |
| 2 особа | заворко́чеш | заворко́чете |
| 3 особа | заворко́че | заворко́чуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | заворкота́в | заворкота́ли |
| жін.р. | заворкота́ла | |
| сер.р. | заворкота́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| заворкота́вши | ||