| зав’ю́жити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | зав’ю́жити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зав’ю́жмо | |
| 2 особа | зав’ю́ж | зав’ю́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зав’ю́жу | зав’ю́жимо, зав’ю́жим |
| 2 особа | зав’ю́жиш | зав’ю́жите |
| 3 особа | зав’ю́жить | зав’ю́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | зав’ю́жив | зав’ю́жили |
| жін.р. | зав’ю́жила | |
| сер.р. | зав’ю́жило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| зав’ю́жений | ||
| Безособова форма | ||
| зав’ю́жено | ||
| Дієприслівник | ||
| зав’ю́живши | ||