| закіптю́жений – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | закіптю́жений | закіптю́жена | закіптю́жене | закіптю́жені |
| родовий | закіптю́женого | закіптю́женої | закіптю́женого | закіптю́жених |
| давальний | закіптю́женому | закіптю́женій | закіптю́женому | закіптю́женим |
| знахідний | закіптю́жений | закіптю́жену | закіптю́жене | закіптю́жені |
| орудний | закіптю́женим | закіптю́женою | закіптю́женим | закіптю́женими |
| місцевий | на/у закіптю́женому, закіптю́женім | на/у закіптю́женій | на/у закіптю́женому, закіптю́женім | на/у закіптю́жених |
| [розм.] | ||||