| запу́щений1 – дієприкметник | ||||
| (від: запустити) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | запу́щений | запу́щена | запу́щене | запу́щені |
| родовий | запу́щеного | запу́щеної | запу́щеного | запу́щених |
| давальний | запу́щеному | запу́щеній | запу́щеному | запу́щеним |
| знахідний | запу́щений, запу́щеного | запу́щену | запу́щене | запу́щені, запу́щених |
| орудний | запу́щеним | запу́щеною | запу́щеним | запу́щеними |
| місцевий | на/у запу́щеному, запу́щенім | на/у запу́щеній | на/у запу́щеному, запу́щенім | на/у запу́щених |