| зво́нпити – дієслово доконаного виду | ||
| (втратити самообладання; розгубитися) | ||
| Інфінітив | зво́нпити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зво́нпімо, зво́нпім | |
| 2 особа | зво́нпи | зво́нпіть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зво́нплю | зво́нпимо, зво́нпим |
| 2 особа | зво́нпиш | зво́нпите |
| 3 особа | зво́нпить | зво́нплять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | зво́нпив | зво́нпили |
| жін.р. | зво́нпила | |
| сер.р. | зво́нпило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| зво́нпивши | ||