| звору́шений1 – дієприкметник | ||||
| (від: зворуши”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | звору́шений | звору́шена | звору́шене | звору́шені |
| родовий | звору́шеного | звору́шеної | звору́шеного | звору́шених |
| давальний | звору́шеному | звору́шеній | звору́шеному | звору́шеним |
| знахідний | звору́шений, звору́шеного | звору́шену | звору́шене | звору́шені, звору́шених |
| орудний | звору́шеним | звору́шеною | звору́шеним | звору́шеними |
| місцевий | на/у звору́шеному, звору́шенім | на/у звору́шеній | на/у звору́шеному, звору́шенім | на/у звору́шених |
| [рідко] | ||||