| звукосполу́чення – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | звукосполу́чення | звукосполу́чення |
| родовий | звукосполу́чення | звукосполу́чень |
| давальний | звукосполу́ченню | звукосполу́ченням |
| знахідний | звукосполу́чення | звукосполу́чення |
| орудний | звукосполу́ченням | звукосполу́ченнями |
| місцевий | на/у звукосполу́ченні, звукосполу́ченню | на/у звукосполу́ченнях |
| кличний | звукосполу́чення* | звукосполу́чення* |