| | |
| згу́кувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | згу́кувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | згу́куймо |
| 2 особа | згу́куй | згу́куйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | згу́куватиму | згу́куватимемо, згу́куватимем |
| 2 особа | згу́куватимеш | згу́куватимете |
| 3 особа | згу́куватиме | згу́куватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | згу́кую | згу́куємо, згу́куєм |
| 2 особа | згу́куєш | згу́куєте |
| 3 особа | згу́кує | згу́кують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| згу́куючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | згу́кував | згу́кували |
| жін. р. | згу́кувала |
| сер. р. | згу́кувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| згу́кувавши |
