| змогти́1 – дієслово доконаного виду | ||
| (взяти гору над кимсь) | ||
| Інфінітив | змогти́ | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зможі́мо, зможі́м | |
| 2 особа | зможи́ | зможі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | змо́жу | змо́жемо, змо́жем |
| 2 особа | змо́жеш | змо́жете |
| 3 особа | змо́же | змо́жуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | зміг | змогли́ |
| жін.р. | змогла́ | |
| сер.р. | змогло́ | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| змо́жений | ||
| Безособова форма | ||
| змо́жено | ||
| Дієприслівник | ||
| змі́гши | ||