| зрече́вити – дієслово доконаного виду | ||
| (втілити що-небудь у щось речове, матеріальне) | ||
| Інфінітив | зрече́вити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зрече́вімо, зрече́вім | |
| 2 особа | зрече́ви | зрече́віть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зрече́влю | зрече́вимо, зрече́вим |
| 2 особа | зрече́виш | зрече́вите |
| 3 особа | зрече́вить | зрече́влять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | зрече́вив | зрече́вили |
| жін.р. | зрече́вила | |
| сер.р. | зрече́вило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| зрече́влений | ||
| Безособова форма | ||
| зрече́влено | ||
| Дієприслівник | ||
| зрече́вивши | ||
| [рідко] | ||