| зуби́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (від: зуби”ти) | ||
| Інфінітив | зуби́тися, зуби́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | зуби́тиметься | зуби́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | зу́биться | зу́бляться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| зу́блячись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | зуби́вся, зуби́всь | зуби́лися, зуби́лись |
| жін. р. | зуби́лася, зуби́лась | |
| сер. р. | зуби́лося, зуби́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| зуби́вшись | ||