| | |
| зубри́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | зубри́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | зубрі́мо, зубрі́м |
| 2 особа | зубри́ | зубрі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зубри́тиму | зубри́тимемо, зубри́тимем |
| 2 особа | зубри́тимеш | зубри́тимете |
| 3 особа | зубри́тиме | зубри́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зубрю́ | зу́бримо, зу́брим |
| 2 особа | зу́бриш | зу́брите |
| 3 особа | зу́брить | зу́брять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| зу́брячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | зубри́в | зубри́ли |
| жін. р. | зубри́ла |
| сер. р. | зубри́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| зубри́вши |
| | |
| [розм.] | | |
