| зужитко́ваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | зужитко́ваний | зужитко́вана | зужитко́ване | зужитко́вані |
| родовий | зужитко́ваного | зужитко́ваної | зужитко́ваного | зужитко́ваних |
| давальний | зужитко́ваному | зужитко́ваній | зужитко́ваному | зужитко́ваним |
| знахідний | зужитко́ваний | зужитко́вану | зужитко́ване | зужитко́вані |
| орудний | зужитко́ваним | зужитко́ваною | зужитко́ваним | зужитко́ваними |
| місцевий | на/у зужитко́ваному, зужитко́ванім | на/у зужитко́ваній | на/у зужитко́ваному, зужитко́ванім | на/у зужитко́ваних |
| [розм.] | ||||