| зупини́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | зупини́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зупині́мо, зупині́м | |
| 2 особа | зупини́ | зупині́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зупиню́ | зупи́нимо, зупи́ним |
| 2 особа | зупи́ниш | зупи́ните |
| 3 особа | зупи́нить | зупи́нять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | зупини́в | зупини́ли |
| жін.р. | зупини́ла | |
| сер.р. | зупини́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| зупи́нений | ||
| Безособова форма | ||
| зупи́нено | ||
| Дієприслівник | ||
| зупини́вши | ||