| | |
| калі́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | калі́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | калі́чмо |
| 2 особа | калі́ч | калі́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | калі́читиму | калі́читимемо, калі́читимем |
| 2 особа | калі́читимеш | калі́читимете |
| 3 особа | калі́читиме | калі́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | калі́чу | калі́чимо, калі́чим |
| 2 особа | калі́чиш | калі́чите |
| 3 особа | калі́чить | калі́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| калі́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | калі́чив | калі́чили |
| жін. р. | калі́чила |
| сер. р. | калі́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| калі́чений |
| Безособова форма |
| калі́чено |
| Дієприслівник |
| калі́чивши |
