| каракулівни́к – іменник чоловічого роду, істота | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | каракулівни́к | каракулівники́ |
| родовий | каракулівника́ | каракулівникі́в |
| давальний | каракулівнико́ві, каракулівнику́ | каракулівника́м |
| знахідний | каракулівника́ | каракулівникі́в |
| орудний | каракулівнико́м | каракулівника́ми |
| місцевий | на/у каракулівнико́ві, каракулівнику́ | на/у каракулівника́х |
| кличний | каракулівнику́ | каракулівники́ |