карта́тий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | карта́тий | карта́та | карта́те | карта́ті |
родовий | карта́того | карта́тої | карта́того | карта́тих |
давальний | карта́тому | карта́тій | карта́тому | карта́тим |
знахідний | карта́тий | карта́ту | карта́те | карта́ті |
орудний | карта́тим | карта́тою | карта́тим | карта́тими |
місцевий | на/у карта́тому, карта́тім | на/у карта́тій | на/у карта́тому, карта́тім | на/у карта́тих |