карту́зник – іменник чоловічого роду, істота | ||
(кашкетник) | ||
відмінок | однина | множина |
називний | карту́зник | карту́зники |
родовий | карту́зника | карту́зників |
давальний | карту́зникові, карту́знику | карту́зникам |
знахідний | карту́зника | карту́зників |
орудний | карту́зником | карту́зниками |
місцевий | на/у карту́зникові, карту́знику | на/у карту́зниках |
кличний | карту́знику | карту́зники |
[рідко] |