| кебе́тливий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | кебе́тливий | кебе́тлива | кебе́тливе | кебе́тливі |
| родовий | кебе́тливого | кебе́тливої | кебе́тливого | кебе́тливих |
| давальний | кебе́тливому | кебе́тливій | кебе́тливому | кебе́тливим |
| знахідний | кебе́тливий, кебе́тливого | кебе́тливу | кебе́тливе | кебе́тливі, кебе́тливих |
| орудний | кебе́тливим | кебе́тливою | кебе́тливим | кебе́тливими |
| місцевий | на/у кебе́тливому, кебе́тливім | на/у кебе́тливій | на/у кебе́тливому, кебе́тливім | на/у кебе́тливих |
| [розм.] | ||||