| кислува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | кислува́тий | кислува́та | кислува́те | кислува́ті |
| родовий | кислува́того | кислува́тої | кислува́того | кислува́тих |
| давальний | кислува́тому | кислува́тій | кислува́тому | кислува́тим |
| знахідний | кислува́тий | кислува́ту | кислува́те | кислува́ті |
| орудний | кислува́тим | кислува́тою | кислува́тим | кислува́тими |
| місцевий | на/у кислува́тому, кислува́тім | на/у кислува́тій | на/у кислува́тому, кислува́тім | на/у кислува́тих |