| колю́чий – прикметник | ||||
| (який може колотися; дошкульний) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | колю́чий | колю́ча | колю́че | колю́чі |
| родовий | колю́чого | колю́чої | колю́чого | колю́чих |
| давальний | колю́чому | колю́чій | колю́чому | колю́чим |
| знахідний | колю́чий, колю́чого | колю́чу | колю́че | колю́чі, колю́чих |
| орудний | колю́чим | колю́чою | колю́чим | колю́чими |
| місцевий | на/у колю́чому, колю́чім | на/у колю́чій | на/у колю́чому, колю́чім | на/у колю́чих |