конвульси́вний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | конвульси́вний | конвульси́вна | конвульси́вне | конвульси́вні |
родовий | конвульси́вного | конвульси́вної | конвульси́вного | конвульси́вних |
давальний | конвульси́вному | конвульси́вній | конвульси́вному | конвульси́вним |
знахідний | конвульси́вний | конвульси́вну | конвульси́вне | конвульси́вні |
орудний | конвульси́вним | конвульси́вною | конвульси́вним | конвульси́вними |
місцевий | на/у конвульси́вному, конвульси́внім | на/у конвульси́вній | на/у конвульси́вному, конвульси́внім | на/у конвульси́вних |