| ко́новий – прикметник | ||||
| (від: кін – сцена) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ко́новий | ко́нова | ко́нове | ко́нові |
| родовий | ко́нового | ко́нової | ко́нового | ко́нових |
| давальний | ко́новому | ко́новій | ко́новому | ко́новим |
| знахідний | ко́новий | ко́нову | ко́нове | ко́нові |
| орудний | ко́новим | ко́новою | ко́новим | ко́новими |
| місцевий | на/у ко́новому, ко́новім | на/у ко́новій | на/у ко́новому, ко́новім | на/у ко́нових |