| | |
| коси́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | коси́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | коси́чмо |
| 2 особа | коси́ч | коси́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | коси́читиму | коси́читимемо, коси́читимем |
| 2 особа | коси́читимеш | коси́читимете |
| 3 особа | коси́читиме | коси́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | коси́чу | коси́чимо, коси́чим |
| 2 особа | коси́чиш | коси́чите |
| 3 особа | коси́чить | коси́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| коси́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | коси́чив | коси́чили |
| жін. р. | коси́чила |
| сер. р. | коси́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| коси́чивши |
